Вибралось нас п'ятеро: Василь, Оксана, Леся, Stern і я. В першій декаді квітня маршрут був пройдений до половини, а далі погода не дозволила. Отож...
В гирлі Федоцилу 01.05. Яремче. 9:35 ранку. Залізнична станція, базар. Нарешті вихід на 201 маршрут. Пригріває. Зі Stern'ом спецом рвемо вперед, - треба ж відчути, що таке гори ("тут вам не рівнина!"). Решта люду важко тягне вгору, розігрівається... і починає роздягатись. За яких пів години біля потічка стрічаємо тернополян, які вже повертаються в рідні краї. Поки спілкуємось, підтягуються "роздягнуті".
Йдем далі обабіч побіленого чільного каменя (лісництво... масив Горгани, щось таке...). І круто вгору. За яких пів години "пробіжки" падаєм на привал. Для когось сніданок (а просили вас у дизелі Коломия-Рахів щось вкусити, не хотіли.... будете знати тепер!), для когось обід. Усе це відбувається під активне перестукування дятлів та крики іншої пташиної братії! :)
Вгору. Вгору. Десь вибираємо трохи не ту дорогу, що потрібно. Але їх тут багато, тому інтуїтивно йдем в потрібному напрямку, набираємо висоту. Розвідка околиць. Stern зависає на хвилин 10 серед лісу милуватись величенькими грибами на деревах. Привал. Цитрусові. Краєвиди в бік Явірника. Ще через п'ять хвилин виходимо на потрібний нам маршрут. Доходимо до старої вирубки і вагончика лісорубів. Декілька хвилин відпочинку і знову вгору.
Над вирубкою вже проглядається потрібний нам поворот, але до нього ще стільки підніматись... Вирішуємо зрізати, відповідну дорогу помітили в попередньому поході. Та й повернутися можна, якщо що... Йдем. Але дорога поступово перетворюється у стежку, а далі наніц заростає ожинниками. Орієнтуємось, вирішуємо частково траверсувати, частково різати схил. Ліс, каміння. Неофіти дізнаються нарешті, що таке Ґоргани. Виходимо, де й треба було - найвища точка перед Переслопом - поворот на Щівку-Синячку. Спуск вниз - Переслоп. Пам'ятник, привал. нарешті гарна погода. Милуємось Явірником.
Наступні метри за перевалом переконливо вказують навіщо в гори брати берци. Трясовина тут буває завжди, а навесні тим більше. Трохи далі - мила лісова стежка на Зеленицю. Під деревами ще зберігаються залишки осені.... Такий собі листопад у травні. падаєм в долину Зелениці. Квіти... Море квітів. Ще хвилин десять вгору дорогою. Колиба. Розтаборування. Побут. Stern традиційно займається кухнею, я з Василем дровами. А от дівчата воду шукати не вміють :)) Вечеря, розваги. Спання.
02.05. Сірий ранок. Сніданок. Вимарш. Перехід Зелениці повз знесений міст. Ремонтники "Укрнафти". Нарешті прощаємось із ознаками цивілізації у вигляді лінії електропередач. Йдемо вгору по Зубринці в задоволення. Привал в гирлі Федоцилу. Мальовничі урвища, пухнасті смереки, шепіт води. Слимаки.
Ільма. Руїни лісорубського гуртожитку. Звідти швиденько доходимо до місця переправи через Зубринку. Поряд таборують... Річку переходимо вбрід... всі, крім Оксани, яка успішно підкорює колоду :) Йдем вгору руслом потоку, місцями лісом.
Починає дощити. далі вже майже лиє. Вгорі проглядається Малий Ґорган, ще весь у снігу. Полонина Веснарка (іноді її називають Блажевом, хоч справжній Блажів з іншого боку гори). Розквартировуємось у колибі, за три метри від якої починається сніговий язик.
Погода ще погіршується. З Малого Ґоргану пробивається група киян-чернігівчан, по такій погоді вони проскочили з Синяка через хребет, тому тут вирішують падати на ночівлю.
Достовірної інформації про підходи на Мал. Ґорган ми так і не одержали (прибулі спускались більше просто в бік колиби й диму...), тому вдвох зі Stern'ом йдемо розвідувати підходи. Йдемо туди, де в вересні минулого року успішно навпростець штурманули гору. Але на цей раз вже майже вище полонини зариваємось в сніги по пояс. Вирішуємо пройти траверсом через ліс, десь же маємо перетнутись зі слідами з гори чи маркуванням 201-го. Снігами проходимо метрів 400. Плюс дощить немилосердно. Нарешті доходимо до слідів, а через кілька метрів наштовхуємось на маркування 201. Спускаємось до колиби. Сушимось, вечеряємо, відпочинок, нічліг.
03.05. Вставання. Сніданок. Погода в нормі, отож я, Stern та Василь вирішуємо йти на Малий Ґорган. Дівчат залишаємо в колибі на догляд киян-чернігівчан, які вирішують тут залишатись на днівку. Виходимо на 201, дотримуючись старих слідів. Стежка рве круто вгору, місцями обледеніла... Так доходимо до краю лісу. Далі різкий кут вгору засніженим схилом. нарешті виходимо на ребро, де починається камінь і поздувало сніг.
Під добрим вітром йдемо вгору. Досягаємо вершини. Ось він - кам'яний тур на Малому Ґоргані. Сусідній Синяк то роздуває, то застеляє хмарами, Добошанка - у всій красі. Десь далеко засніжені вершини Свидовця та Чорних Полонин. Stern розвідує хребет до підніжжя Синяка, де натовхується на сніги вище пояса. Під кущами жерепу знаходимо прихисток від вітру, випиваємо по 50 грам;закушуємо шоколадом. Милуємось величною Добошанкою яка височіє навпроти, та... сніжинками. Тут, на Малому Ґоргані, певне ще зима....Починає затягувати, тому надовго не затримуємось, біжимо вниз. Колиба на Веснарці. Обід. Гості з Блажева, які траверснули М. Ґорган, а тепер розвідують стежки в околицях.
Довбушанка з Малого Ґорґану
Так як нам вертатись в Яремчу через Переслоп, збираємоь в дорогу. Загальне фото на пам'ять... і спуск, який найважче дається Лесі (а не треба було вночі смажити берци на вогні!). Переправа через Зубринку, дорога... Знову починає дощити. Отож падаємо на Ільмі. Побут, просушка, вечеря. Встановлюю рекорди поїдання цибулі, часнику, хрону й перцю. В таикх умовах серце цьому тільки подякує! :))
Вдалині - Явірник...
Синяк з Малого Ґорґану 04.05. Ранкове вмивання в Зубринці, сніданок і... рвем на Переслоп. По дорозі ще стрічаєм білорусів, які збираються на Добошанку і далі в бік Чорної Кливи. Швиденько штурмуємо Переслоп, так само легко спускаємось в бік Яремчі. Всю дорогу трохи мокнемо, трохи сушимось. Збираю каміння :) Починається повернення додому, а отже й плани на наступні мандрівки. Отож перша декада червня - Чорні Полонини!
eR-man, Ternopil травень 2008
|