В листопаді та грудні так і не завершили планованого.Тому метою походу в січні мав бути саме ПІЧ. Зідзвонюємось і домовляємось за кілька днів до Старого Нового Року.

12.01.2008. Вибирались з Тернополя вже традиційно шепетівським. Тому зустрічаємось зі Stern'ом о 21 год. на вокзалі. «Микулинецьке» та «Опілля». Далі - малюлюдний потяг. Вечеря. Ну дууууже вже тепла ніч у спимішках.

13.01.2008. Сірий ранок в Коломиї. І дорога на Верховину. Перші горбки радують око. Вибираємось на кілька хвилин в Косові... подихати. Гір по обох сторонах помітно більшає. Верховина. Закупки, бо з Тернополя харчі везти було ліньки... В 12 з Франківська приїжджає Іруня.

Неділя, тому автобус на Шибене є лише один - коломийський в 17. Вбиваєм час. Ремонтуємо кляті ліхтарі. Обідаєм (попутньо гріємось Ster'овою «вогняною водою»). Нарешті годуємо базарних котів :) Поки не приходить сторож... і каже, що зара' базар буде closed. Та й майже час вже на автобус. Смеркає. Таки вже їдем. Військова дорога на Шибене. підстрибуємо, ловимо наплічники, які теж так само підстрибують ;)

Близько 20 вечора ми на КПП. Реєстрація... і в дорогу. Йдемо при ліхтарях. На околиці села забігаєм на живе пиво до пана Василя в "Карпатський Край". Далі - вздовж пот. Шибеного. Ловлю гав. За той час Stern та Іруня проходять лісництво і рвуть далі дорогою. Я ж вважаю, що вони вже пішли вгору, тому починаю підняття на Веснарку. Доходжу майже до тої крайньої шибенської хати... з сателіткою, коли звідти помічаю два ліхтарі на дорозі в бік Гроппи. Перекрикуємось. Повертаються.

Починається шлях до полонини. Твердий сніг і втоптана стежка. Тягнемось при ліхтарях. Ніц особливого. Перепочинок біля столика. Знову вгору. Stern валить вперід. Іруні ж дорога дається важко, і вона не вірить, що полонина вже за 300 метрів. А людям тре вірити! ;)

Веснарка. Пробираємось до колиби. Stern вирішив зрізати... По снігах вийшов на згорілу колибу. Ми ж пішли в обхід. Снігу на стежці мало. Подекуди каміння. Шипіння. То Stern вже в колибі займається "джмелярством". Доходимо і ми. І тут Іруня застрягає в... ялинці :)

За результатами підняття на Веснарку при ліхтариках: в 2 ночі святкуємо Старий НР (певне за лондонським часом...) Рибна юшка на основі сардини. Все настільки гарно... що спати вкладатись ніхто не хоче.

14.01.2008. Близько 7 ранку Stern лізе до свого "джмеля"... а я до наплічника. Знаходжу, що треба і... засіваю всіх зерном пшениці.З Новим Роком! Іруня отримує порцію зерна в спимішок (а потім ще й казку, що насправді засівати нас приходив сам «Чорний Альпініст»).

Сходить сонце. Фотографування На снігу. Сніданок. На десерт - Сльози Галадріель. Ще одна казка - про молоко... від корови :) Збираємось. Виходимо.

Панує сонячна і майже тиха погода. Йдемо Веснаркою, далі лісом до Марічейки. Там знаходимо величезний протоптаний тризуб посеред озера. Наводимо слід. І вгору! Починаються чудові краєвиди на всі боки. Траверсуємо скелясту гірку з розсипами каміння. Стає вітряно. Сніг твердий, стежка протоптана. Місцями поздувало, каміння, маркування.
Літня втоптана чорногірська стежка. Вище - знову сніг, слідів майже не видно. твердо. Нарешті бачимо обсерваторію. Ще пів год. пробираємось до неї. І... Піп Іван Чорногірський взято.

Обідаємо. Трошки прибираємо (залишки від святкувань Нового Року напевне...). Не так воно й тепло тут... Вогняні ковбаски. Гріємось. А далі - просто фантастичні передвечірні види в усі сторони. Засніжена Чорногора до Говерли і Петроса. Марми. Все як на долоні. Західна стіна Білого Слона вся в інеї. І захід сонця, який побачиш лише взимку і лише в горах.

Час на ПІЧі ми розтринькали. Варто було, чи не варто, але спускатись вирішили при ліхтарях. На якомусь із віражів таки збились. Влізли в жерепи. Щось шукати вже було беззмістовно. Тому прориваємось, провалюємось. І виходимо на круті спуски. Йти тут неможливо. Вихід - швидкісний "жопоспускач". А от нижче, на лінії лісу, попадаємо в пухкі сніги вище пояса. Вийти з них сьогодні - марна надія. Тому втоптуємо місце під намет і розкладаємо табір. Ночуємо серед снігів.

15.01.2008. Ранок. Сходить сонце. Stern'у ще вдосвіта не спиться, чим він конкретно всіх дістає. Розкочегарюємо вогнище серед снігів. Готуєм багато чаю. Коптимось. Складаємось. Йдемо.

Пробиваємось крізь снігові замети. Вже через метрів 200 виходимо на напівзавалену дорогу. Визначаємо її як ту, що починається від розвилки вище Марічейки і веде до полонини у верхів'ях Погорільця (влітку, пригадується, висіла на тій розвилці табличка з назвою полонини.... тепер нема, або під снігом, мо' хто підгадає...).

Виходимо до Марічейки, далі - Веснарка. Обід. Спускаємось до Шибеного вже в темряві, але то ж не вперше! Нічвиди... Знову на пиво в "Карпатський Край". Домовляємось про ночівлю.

16.01.2008. Сирий ранок. Автобус на 6.30. Додому. Всі живі, здорові (Іруня, диміти стіки ніззя!). Трохи подряпані і просмолені. Задоволені. І... продовження буде (фотоматеріали - на тижні, наступні походи - теж вже трошки заплановані). Бо ж ... то є гори! :)