Основні вимоги до туристського велосипеда такі: міцність та надійність, зручність, швидкість та вага. Досить суттєво і те, яких зусиль потребує велосипед на підйом в гору. Що важливіше – це справа, звичайно, індивідуальна, але більшість вело туристів на перше місце ставить міцність та ходові якості (у першу чергу співвідношення числа зубців ведучої та відомої зірочок), потім вага, зручність, а швидкість у вело туризмі взагалі не самоціль, і навіть категорії складності походів визначаються не швидкістю переміщення, а дорожніми умовами, перешкодами. 

Бажано, щоб похідний велосипед мав міцну раму, базу не меншу 1000 мм, колеса не менші 559 мм (26 дюймів), кліщані (або колодочні) гальма на обох колесах, передній та задній перемикачі передач з достатнім для майбутніх походів набором ведучих та відомих зірочок (для участі в категорійних походах потрібно мати хоча б 8 передач), зручне для конкретної людини сідло, яке розраховане на довготривале сидіння (жорстке чи м’яке – вирішувати самому господарю).

Велотуристи з досвідом та великими амбіціями, а також просто забезпечені люди, до того ж мешкаючи в великих містах, вже розпещені великою кількістю на велоринку закордонної техніки і, як наслідок, вітчизняні велосипеди відштовхують. Однак велопромисловість наша хоч і стоїть, не дуже випускає продукцію, але окрім столиці є велика українська провінція, де вибір закордонних виробів не такий широкий, як у Києві, багато не заможних людей, котрі тим не менш мріють про велопоходи, і на крайній випадок, хтось продає свій велосипед, зроблений нашими виробниками. Тому при виборі велосипеда для походів та подорожей не обійтись без розмови про вітчизняні моделі.

Отже, велопромисловість в нашій країні, хоч і повільно, але все таки повертається в сторону створення походного велосипеду. Однак до остаточного вирішення проблеми ще далеко, бо досі залишаються питання і оснастки велосипеда для туризму, та його якості, і об’єми випуску машин, придатних до подорожей.

Наші велосипеди володіють двома несумнівними перевагами. По-перше, вони дешевше закордонних, а це для досить багатьох фактор немало важливий. Але саме головне – їх легше відремонтувати, якщо на них мандрувати по просторам України та ближнього зарубіжжя (країни СНД), на віддаленості від великих міст та обласних центрів. Майже в кожному містечку чи селі вітчизняний велосипед легше заварити, знайти для нього деталь, яка вийшла з ладу. Та й будова вузлів наших велосипедів більшості українських велотуристів краще знайома, ніж заморських.