Похід це подорож в царство дикої природи, на побачення з горами, лісами, річками, озерами. Зі всім тим, чого вже давно немає серед галасливих міст. Похід це можливість знайти нове коло спілкування, адже в похід йде команда, і команда повертається з нього!
Миті з життя міста. Те, повз що ви пройшли і не помітили. Або забули. Або бачите щодня, і воно Вам 100 раз не треба. Або.. Зрештою, розпочинаємо серію фото-розповідей "Цікавий Тернопіль"
Експедиція "Медобори-1" або Вилазка на День Незалежності
День Незалежності-2009 "Нічвиди” стрічали в Медоборах. Вихід на маршрут – у с. Городниця (Гусятинський р-н.). Орієнтування. Пошук оптимальної точки входу в ліс. Багато просік, квартальних стовпиків. Всюди чистенько. Але далі шлях все частіше перетинають якісь гущаки. Ще декілька разів орієнтуємось, а далі інтуїтивно завертаємо у бік підняття.
Починає траплятись каміння. Врешті вповзаємо нагору... з іншого, ніж планувалось боку. Але блукати лісами (як багатьом) не довелось – компас з картами допомогли.
Гора Богит (Бохит, Бохіт). За різними даними 414 або 417 м. Особливе місце. І не тільки різким контрастом з навколишніми лісами… Головне – що тут було, точніше є. А "зазирати” в минуле потрібно далеченько – оборонні вали споруджені десь у скіфські часи, коли й почалась історія цього святилища. А розквіт його припав, каже наука, на ІX-XIII століття, якими й датується цілий комплекс пам’яток - капище для ідола, жертовна яма, ритуальні наземні будинки та тимчасові заглиблені житла для паломників.
Якась особлива енергетика тут є… Найперше звертають на себе увагу дерева – їх стовбури дуже часто роздвоєні, або одразу при землі, або трохи вище. Таких дерев багато саме на горі. Навколо в лісах подібного не помітили. Виглядає як якась дивна мутація… А ще – спалені блискавицями мертві дерева. Про цю особливість Богита ми знали давно, переконались.
Огляд городища дає знахідки – фігурку вівці, яйця, спалене зілля, застиглий віск – сліди новітніх жертвоприношень (Богит – Духовна Столиця рідновірів).
Тому "святковий обід” (і водночас туристський перекус) з нагоди Дня Незалежності влаштовуємо в стороні – спокій усього того, що тут живе, тривожити не варто.
Що було далі? Камінь-дольмен якуособлення воріт між двома світами. Вхід до городища, ті самі ще скіфські вали. Давня культова дорога, якою за століття пройшла не одна тисяча прочан. І знову бродимо лісами, відшукуючи час від часу камінні кола, які спорудила чи то людина, чи природа.
Долина Збруча. Стара австрійська прикордонна дорога. Закинуті поля. Врешті вибираємось до цивілізації в с. Личківцях біля лісництва. Дорога додому... (БІЛЬШЕ ФОТО!)
і скільки у тебе таких місцин? список, плз )) а взагалі, треба потрапляти!
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
Мандри Україною. Гори і ліси, річки та озера, замки й монастирі, міста і села. Карпати та Полісся. Галичина й Волинь. Тернопіль і Тернопільщина. Туризм, походи, захоплення. Будні і свята. Спогади і враження.
Творчі креації. Те, що хотілося б побачити, а також і те, що бачимо щодня, але не звертаємо уваги.
Mandry.At.Ua - Мандруй Разом із Нами!
При будь-якому використанні матеріалів сайту, посилання на mandry.at.ua є обов'язковим!
