Є в Карпатах гора, що називається Магура-жиде. То я вам розкажу чого то вона так називається.
Було то ще в цісарські часи. Його Цісарська Величність, захотів знати між якими то вершинами нарощують свою теплу шерсть незліченні стада його овець,по яких то річках сплавляють на продаж ще одне багатство його Імперіі - ліс. Тай послав свого картографа Маркуса Бораля(жида), з таким завданням на Тячівщину. А жиди - хитрий народ, то щоб не розпитувати кожного зустрічого, найняв собі Мошко в останньому селі селянина Йвана, тай пішли вони в гори. А горяни на той рахунок мають свою класифікацію: котра гора має зверху полонину - та зветься Кичера, а якщо вершина покрита лісом - то Магура.Ідуть вони по горах, а Мошко:
- Пане Йванє, а як си ца гора називає.
- Тота? Магура.
Ідуть вони далі, і тут жид знов бачить якусь гору тай питає.
- То Кечіра. Відповів Іван.
Ходили вони по горах цілу довгу літню днину, жид все питає, а Йван відповідає, але як була одна гора Магура а друга Кичера,так і третя, четверта,десята. Вже жид з недовірою поглядає на Івана: "певно цей гой мене за дурного має,як то так, не можуть вже щось друге придумати". Іван і собі вже не в гуморі:"Певно Панбіг си збиткує надо мнов, послав ми на свою голову сего тупого жида, же не годен запамнітати котра гора Магура а котра Кечіра, вдома робота стоєт, а я ту сі кручу з тим жидом як з порожнов торбов".
- Ай вей, Панє Йване, а як ца гора си називає. Вкотре запитав Пан картограф.
- Магура-жиде, М А Г У Р А. Не витримав непереобтяжений тактовністю хлоп.
З того часу і зарясніли наші Карпати з десятком, якщо не більше Магур і Кичер.