Головна мета туризму - прищепити любов юнаків і дівчат до природи рідного краю, ознайомити їх з її різноманітністю, набути навичок пристосування до незвичних умов життя, долати труднощі, відчути себе у екстремальних ситуаціях: як вижити без їжі, вогню, компасу і карти; не замерзнути, не промокнути; як замінити загублене спорядження.

Насамперед треба навчитись: вкладати спорядження в рюкзак, користуватися компасом і картою, розпалювати вогнище, готувати їжу, орієнтуватись по сонцю, зорях і місцевих предметах, прогнозувати погоду, ставити намет, долати перешкоди, надавати першу медичну допомогу.

В поході туристи досліджують рідний край: вивчають нові пісні, танці та ігри, дізнаються багато нового про народні обряди і традиції, збирають колекції, гербарії, матеріали спостережень та знахідки з історії рідного краю.

КОРИСТЬ ХОДЬБИ

Прогулянки пішки до мальовничих куточків нашої України, перебування на лоні природи навіть тих, хто переніс інфаркт міокарда, пневмонію, або хворіє на хронічні серцево-судинні чи легеневі хвороби, осіб з ураженням опорно-рухового апарату, застійними явищами у печінці, викликаючи позитивні емоції, відвертають увагу від різних психічно-нервових переживань, спричинених хворобою чи життєвими неполадками, тренують серцевий м’яз, розвивають легені, поліпшують обмін речовин. При ходьбі включаються в роботу майже всі м’язи тіла.

Краєвиди і цілюще повітря Карпат і Кримських гір, безмежні простори Полісся, неозорі степові обрії, прибій морських хвиль, дзюрчання струмків, мальовничі сходи і заходи сонця, місячні вечори, нічліг під відкритим небом при багатті - все це діє заспокійливо на нервово-психічну сферу, тонізує основні біологічні процеси в організмі, мобілізує його захисні сили, активізує кору великого мозку. Під впливом ритмічної, спокійної ходьби, розширюються найменші кровоносні судини. Внаслідок прогулянки поліпшується сон і апетит, згорає зайвий жир, усувається втома, бадьорішає дух, оновлюється працездатність людини. Година ходьби приносить кращі результати, ніж 15 хвилин бігу.

Особливо корисно мандрувати лісовим масивом. Ліс виділяє в навколишнє середовище біологічно активні речовини - фітонциди, які мають бактерицидні властивості, а також іони з негативним зарядом. Аероіони знімають нервову напругу, знімають втомлення, стимулюють роботу серцево-судинної, дихальної і кровотворної системи, покращують терморегуляцію, знижують артеріальний тиск, підвищують тонус центральної і вегетативної нервової системи.

Ходіть по землі босоніж, особливо по свіжій ранковій росі. Людина таким чином від природи бере позитивний заряд, загартовується, масує активні точки на стопі, які відповідають майже всім органам нашого організму.

Ходьба в лісі - прекрасний засіб лікування нежиті: рослинні антибіотики хвойних і листяних дерев швидко пригнічують розмноження мікробів в носі, бронхах, легенях.
Американські фахівці під час вивчення впливу різних видів спорту на здоров’я людини прийшли до висновку, що ходьба - найефективніший і найбільш корисний вид спорту.

ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ МАНДРІВНИКА НА ПРИРОДІ

СПОРЯДЖЕННЯ МАНДРІВНИКА

Одяг і спорядження для походу вибирають відповідно до пори року, складності маршруту, виду туризму. Основні вимоги до спорядження - легкість, міцність, універсальність, зручність у користуванні.

Особисте спорядження таке: рюкзак, спальний мішок або одіяло, пінополіуретановий килимок, запасне взуття, запасна одяг , шкарпетки, куртка або штормівка, головний убір, накидка від дощу, миска, ложка, кухоль, перочинний ніж, зубна щітка, паста, мило, фляга, сірники, ліхтар.

Групове спорядження таке: намети, поліетиленові тенти, казанки, черпак, сокира, пилка або ножівка, лопатка, медаптечка, фотоапарат, відеокамера, засоби зв’язку, рибальські снасті, топографічні карти, компаса, свічки, ремонтний набір (нитки, голки, клей, ножиці, дратва, скотч, англійські шпильки і т.п.), рукавиці для вогнища, костровий інвентар (рогульки,гачки, тросик).

В залежності від району походу, метеорологічних умов, в перелік спорядження можуть вноситись зміни і доповнення.

Перед походом слід ретельно перевірити комплектність і якість спорядження. Виявлені недоліки ліквідувати.

БІВАК

Ночівля в лісі, в горах, степу, біля річки чи озера - все це туристські бівуаки (табори). Туристський бівак - це місце, де мандрівники відпочивають, харчуються, ховаються від непогоди, спостерігають за природою, готуються до продовження подорожі. Організація ночівлі в польових умовах вимагає певного досвіду і злагодженної роботи всіх учасників групи.

Для організації табору мандрівників (біваку) необхідна зручний майданчик, дрова для ватри (вогнища) і наявність питтьової води. Місце для бівуаку повинно бути безпечним. Це означає, що місце для ночівлі не можна розташовувати біля гірських рік, на дні ярів, близько сипучих скель, біля нахилених дерев, під лініями електропередач, подалі від населених пунктів, великих доріг.

Місце для вогнища вибирають не ближче 7 метрів від наметів. Бажано використати місце, де раніше була ватра. Заборонено розпалювати вогнище близько дерев, на торфяниках, на ділянках з сухою травою.

Вогнища розділяють по їх призначеннях на кілька видів: для приготування їжі, обігріву і просушування, для освітлення.

Вогнище типу ”колодязь”, коли поліна при укладці нагадують криничний зруб - дає сильний жар. На ньому добре готувати їжу, грітися, сушитися.

Вогнище типу “шалаш”, коли поліна кладуть пірамідою або конусом - дає добре освітлення, але мало жару.

Вогнище типу “зоряне”, коли поліна складають з декількох сторін по радіусу від центру і по мірі згоряння дров їх рухають ближче до центру - економічне.Вогнище типу “тайгове”, коли довгі колоди викладають вздовж абопід гострим кутом одне до одного - широкий фронт вогню якого дозволяє не тільки варити їжу і сушити речі, а також ночувати поруч з ним.

Рівно і майже без диму горять сухі дрова з берези і вільхи, жарко горять бук, граб, дуб. Для великого вогнища, особливо в сиру погоду, найкраще підходять дрова з сосни, ялини.

Щоб зберегти підлісок від порубок використовують сталеві тросики, таганки, металеві рогульки і гачки.

Після виходу з біваку, потрібно сміття спалити, вогнище залити водою, впорядкувати територію табору, щоб ви ще раз захотіли сюди повернутися.

ХАРЧУВАННЯ

Для того, щоб мандрівник міг пройти намічений маршрут, потрібно раціонально харчуватися. Їжа повинна містити достатню кількість білків, жирів, вуглеводів (співвідношенням 1:1:4), вітамінів і мікроелементів. Калорійність даного раціону коливається від 3 000 до 5 000 кілокалорій в залежності від умов походу і фізичного навантаження.

Перед виходом на маршрут бажано скласти меню, продумати можливість поповнення продуктами на маршруті. Вага добового раціону туриста в середньому складає 0,8-1 кілограм. Сипучі продукти розфасовують спочатку в поліетиленові торбинки, а потім в матерчаті, підписується їх вага. 10-15% даного раціону припадає на кишенькове харчування - цукерки, шоколад, сухофрукти, родзинки, халва, муслі.

Орієнтовний добовий раціон у нескладній подорожі на одну особу, такий:

При триразовому гарячому харчуванні на сніданок припадає 35% денного раціону, на обід - 40%, на вечерю - 25%.

В поході завжди повинен бути недоторканий запас продуктів. В екстремальних умовах, можна використовувати для харчування сухі бульби любки дволистої, для дорослої людини достатньо 40 грамів порошка коріння приготовлених у вигляді суспензії на воді чи молоці. Цим рецептом в далекому минулому користувались татарські кіннотники. Ця рослина поновлює сили, підвищує працездатність.

Згідно розділу східної медицини - макробіотики все у світі поділяється на два взаємозв’язаних і, водночас, протилежних проявів природи ЯНЬ і ІНЬ. Їжа теж поділяється на ці категорії. Коли холодно, краще споживати яньську їжу, вона зігріває. До неї відноситься сир, бринза, м’ясо, яйця, рис, пшоно гречка,бобові,цибуля, часник, хрін, петрушка, селера, морква, ячмінна кава з цикорієм, яблука, сіль, суниці.

Коли жарко - іньську їжу, вона холодить. Це - цукор, мед, солодощі, морозиво, тістечка, картопля, фрукти з південних країн.

Але споживати їжу одного напрямку довго не можна, в природі все повинно бути гармонійним.

Деякі рекомендації починаючим туристам-кухарям

Слід пам’ятати, що обчищену картоплю варять у соленій воді, м’ясні консерви кладуть в суп тоді, коли він майже готовий, не слід варити суп, а тим більше кашу , на вогнищі з великим полум’ям. Не легкому вогню страви не пригорять і не википить. Обчищати й нарізувати овочі й фрукти, а також сікти зелень не слід задовго до їх варіння і споживання. Не слід переварювати їжу та зберігати її в теплі довше ніж дві години після виготовлення. Щоб збагатити їжу вітамінами, треба до страв додавати посічену зелену цибулю, петрушку, кріп, тощо.

Для приготування супу потрібно брати крупи чи макароних виробів з розрахунку 30-40 г на літр води. Щоб гречка швидше зварилася, перед походом її потрібно піджарити. Щоб овочі не розварились їх потрібно закладати в казанок в такій послідовності: спочатку буряк, потім моркву, капусту, а накінець картоплю. Квасолю і горох можна попередньо не замочувати – достатньо під час кипіння 3-4 рази додати в каструлю по півсклянки холодної води.

Солити м’ясний бульйон потрібно за півгодини до готовності, рибний – на початку, грибний – в кінці варіння. Всі овочі, крім буряка і зеленого горошку варять в підсоленій воді. Щоб казанки було легше відмити, перед приготуванням іжі їх потрібно змастити рідкою глиною. Кріп і петрушку можна замінити молодими листочками тміну.

ЗБЕРІГАННЯ ПРОДУКТІВ

Важливе значення в мандрівці має правильна організація зберігання продуктів харчування.

Найкраще зберігаються сухі продукти: сухарі, крупи, макаронні вироби, сухе молоко і т.п. у бавовняних торбинках. Проте інколи в продуктах заводяться якісь комахи. Щоб цього не сталось, треба перед тим, як засипати продукти, у торбинку, її треба хвилин 15 - 20 прокип’ятити у насиченому соляному розчині, а потім висушити, не віджимаючи. У такій “тарі” продукти можна зберігати, не боячись шкідників.

Для продовження термінів зберігання продуктів влітку, використовують кропиву дводомну, материнку, пижмо звичайне, самосил гайовий, листки тополі чорної, м’яти, меліси, горіха волоського, траву чебрецю, чаберу садового, а також хрін, цибулю, часник. Перелічені рослини мають складну гаму летких олій, які згубно діють на патогенний стафілокок, стрептокок, мікроби кишкових інфекцій, діють інсектицидно та “відлякують” мух.

Призупиняє розвиток мікробів застосування міцних розчинів кухонної солі (соління риби, м’яса, овочів). Щоб запобігти псуванню м’яса, його достатньо покласти в подрібнене вугілля. Продукт буде зберігатися досить тривалий час. Воно швидше висохне, ніж почне неприємно пахнути.

Шотландський спосіб зберігання яєць. Яйця на декілька секунд опускають у гарячу воду, виймають і зберігають тривалий час. Яєчний білок, що прилягає до шкарлупи, згортається й утворює тоненький шар. Цим і забезпечується тривале зберігання яєць, тому що через шкарлупу не проникає повітря. Хрін виділяє речовини, які вбивають або пригнічують бактерії.

Щоб хліб не пліснявів, у поліетиленову торбинку покладіть коробочку, а в неї ватку змочену кількома краплями йоду. Для того, щоб не висихав сир, його потрібно загорнути в чисту тканину, змочену в розчині солі.

Щоб зберегти від комах цукор, мед, варення потрібно змазати край посудини олією. Дрібка солі в молоці запобігає його швидкому скисанню.

Масло в жарку погоду не буде топитися, якщо маслянку загорнути в серветку, змочену у солоній воді. Масло і маргарин зберігають у непрозорій посудині. Під дією світла масло і маргарин осалюються: поверхневий шар стає білим і набуває запаху сала.

Щоб сіль не ставала вологою - покладіть у неї декілька сирих зерен рису. Надрізаний кінець ковбаси змажте білком або жиром і ковбаса не засохне.

Для зберігання тушки птиці потрібно загорнути її у чистий рушник, просочений оцтом. Коли рушник висохне, змочіть його ще раз, це дасть змогу зберегти птицю протягом двох-трьох днів. М’ясо довго зберігається, якщо загорнути його у цупкий папір, а потім у змочену міцним розчином солі полотнину, також можна загорнути м’ясо у листки хрону.

Для кращого зберігання копченої ковбаси, перед походом її просушують, змащують тонким шаром жиру і загортають в пергаментний папір. Вершкове масло найкраще зберігається перетопленим.

Зів’ялу зелень можна освіжити, якщо її покласти на годину в холодну воду, в яку додати ложку оцту. Якщо лимони загорнути в пергаментний папір і покласти в сухий пісок, то вони не зіпсуються кілька місяців.

Зловлену рибу зберігають у великих, просторих рибниках, які сплетені з ниток, або в кошиках з верболозу. Металеві сажі для цього непридатні. У ниткових рибниках зберігають невелику рибу до 500 - 700 грамів на глибині не менше одного метра, а велику рибу краще тримати на куканах, кожну окремо. Коропових тримають на міцному капроновому шнурку або на півтораміліметровій волосіні, просиливши це попід зябра, але не під тичинками. Живій рибі, наприклад, щуці, проколюють нижню щелепу застібкою, але обережно, щоб не проколоти язика. В такому стані вона може навіть полювати.

Пам’ятайте, що:

Часто туристи, наловивши дрібної (до 200 г) риби, призначеної на тараньку, засолюють її на місці. Живу рибу кидають у відро з розсолом. Розсіл теж готують з розрахунку, щоб не тонуло куряче яйце. Через 7-8 годин рибу можна промити і вивісити в’ялити.

МИЛО В ПРИРОДІ

В природі є значна частина рослин, здатних замінити мило, завдяки здатності утворювати піну. Серед рослин- піноутворювачів особливо виділяється мильнянка лікарська. При розтиранні коріння мильнянки лікаської з водою утворюється мильна піна. Також замість мила використовують коріння папороті орляка.

Восени для миття рук і виведення плям з одежі можна використовувати плоди кінського каштану.

В грибу трутовику можна використовувати внутрішню частину, а ягодами червоної бузини відмивається будь-який бруд.

ОЧИСТКА ВОДИ

Воду можна обеззаразити від мікробів використовуючи гілки горобини, черемхи, кидаючи їх попередньо в ємкості з неочищеною водою.

Воду з річки, озера, болітця можна пити, якщо її добре прокип’ятити, чи кинути у кварту 2-3 кристалики марганцю.

Воду можна очистити сонячним промінням, особливо літом, виставляючи прозорі ємкості на сонце. Через певний час концентрація домішок у них суттєво зменшиться. Це явище пояснюється так: під впливом сонячного проміння домішки у формі токсичних хімічних сполук розкладаються на нешкідливі елементи.

Щоб обеззаразити воду достатньо в неї добавити сухого червоного виноградного вина. Воно вбиває мікроби грипу, холери, поліеміліту.

Також воду можна очистити певними видами глин. На 3 літри води 2 -3 кусочки глини.

Воду можна очистити спеціальними таблетками: гіпохлорид, пантоцид. Звичайна доза - 1 таблетка на 1 літр води. Доступним і ефективним методом обеззаражування води є додавання на 1 літр води 2 капель 5% розчину йоду спиртового.

Очищають воду від шкідливих домішок (мікроби, солі важких металів, органічні речовини і інше) гідроперитом. У відро води достатньо додати 4-5 таблеток, дати відстоятись 20-30 хвилин, а потім довести до кипіння. Перекис водню розкладеться, а на дно випаде осад із коагульованих білків.

Для стерилізації можна застосувати ялинкові, соснові, кедрові молоді гіллячки, бересту, кору верби, дуба.

В горах використовують кам’яний мох із розрахунку 2-3 жмені на відро води.

Добре очищає воду кремінь. Щоб приготувати кременеву воду, слід 10 грамів кременю добавити на 3 літри води і потримати на світлі кілька діб. За цей час вода набуде джерельної свіжості й чистоти.

Поліпшити якість води можна таким чином: на 1 літр студениці добавляють 1-2 чайні ложки яблучного оцту і меду, 3-5 капель 5% спиртового йоду. У такому середовищі мікроби гинуть за кілька хвилин.

10-15 листків горобини на 1-3 літри води зроблять її хорошою через дві години. Таким чином можна очистити навіть болотяну воду.

Якщо у воду опустити кілька добре розжарених цв’яхів, то мікроби загинуть через кілька хвилин.

Аби вода очистилась, достатньо, щоб срібний предмет перебував у ній упродовж доби.Знайти у лісі воду і вгамувати спрагу допоможуть такі рослини:

САМ СОБІ ЛІКАР

Головний біль інколи знімають прикладанням до скроні лимонної шкірки внутрішньою її частиною.

Свіжий сік калини звичайної - ефективний засіб від болю голови.

Якщо у вас мозолі, то потрібно добре розпарити ногу, потім взяти живицю з будь-якого хвойного дерева, накласти на мозоль і заклеїти лейкопластирем. Зробіть це 4 - 5 разів міняючи живицю через добу.

Якщо на нозі з’явився пухир, його слід покрити йодом, проткнути продезинфікованою голкою з ниткою. Нитку залишають, вона служить дренажем для виведення рідини з-під пухиря. Зверху можна наклеїти бактерицидний лейкопластир чи зав’язати бинт.

Опіки легкого ступеня можна лікувати кухонною сіллю. Потрібно її насипати на місце опіку, попередньо змочивши водою на 5 - 10 хвилин.

Настій чи відвар з кропиви дводомної загоює рани від укусу собаки. Можна використовувати для цього і аплікації з соку кропиви, чи з кашки свіжої рослини.

Фурункул зникає, якщо на його місце накласти кусок печеної цибулі.

При незначних кровотечах використовують гриб дощовик або порхавку. Внутрішнім коричневим порохом цього гриба посипають рани, які швидко загоюються. Швидко вгамується біль і загоюється рана , якщо розрізати навпіл і прикласти до рани сирий гриб.

Якщо ви забили ногу або руку, негайно кладіть на це місце аплікацію з глини - рана загоється дуже швидко. Зникає навіть гематома від удару. Глина чудовий антисептик. При гематомах також можна прикладати пластини або монети з міді. При ударах та синцях необхідно розрізану картоплю прикласти до хворого місця.

Компреси з часникового настою і напару полину також знімають будь-які болі в суглобах, а також при тривалому одноманітному навантаженні на кінцівки.