Гори і сонце - дві речі, котрі нам подаровано для повнокровного втішання короткотривалою екзистенцією. В горах, де ближче сонця, -- так це сформулював поет Антонич. І ще він сказав: весна - неначе карусель!
Стримба з Колочави (photo by Stern, Nichvydy TEAM, весна 2009)
Весна в горах дарує нам таку непересічну і хвилюючу гаму! Ви знаєте запах ялівцю? А глиці? А мокрих шишок? Або тих самих пролісків? Чи, скажімо, перстачу? Або просто - як пахне глина, звичайна глина, з якої всі ми вийшли і в яку повернемось? І все це дано нам не поодинці, а разом, єдиною трепетною субстанцією!
... Пориви вітру, немовкнучий шум дерев і води, блеяння овець і дзвіночки на коровах - ви їх ніколи не бачите, цих невидимих корів, але чуєте, як вони дзвонять своїми дзвіночками. Додайте сюди принесені вітром людські голоси чи пташині крики. ...
(с) Дванадцять обручів - Юрій Андрухович
Cпонсор матеріалу: У нас можно купить диплом магистра.
Хочу поринуть в височінь, Крізь вітер, хмари – в далечінь, Щоб сонце першій там зустріти, До нього серце там зігріти. Спуститись з височіні вниз, Відчути моря легкий бриз, А потім знову догори, До самої високої гори…
