bandera пише "...Ранок видався сірим і похмурим.Прокинувшись,маленький Ра ще довго лежав у ліжку,з блаженним спокоєм проводжаючи останні хвилини сну. Згадавши про своє надзвичайне призначення,дисципліна взяла верх і він ,солодко потягнувшись,неохоче почав збиратися в Небесну Школу.

Годинник на стіні показував без чверті еру і маленький Ра приречено подумав про нотації Верховного Вчителя про спізнення і їх вплив на хід історіїі , мимоволі всміхнувся , згадавши як вони з Крішною і ще з одним богом з сусідньої галактики підсунули Вчителю розпечену зірку. Справа в тому,що вони були черговими в той разі в їх обов”язки входило збирати гарячі зірки і ставити їх в спеціальний розчин для охолодження,після чого ними можна було писати.

Чесно кажучи,ходити в Школу для маленького Ра не було великим задоволенням,особливо в погану погоду.Посудіть самі:плентатись поміж хмар,темних і слизьких від дощу,уникаючи зустрічі з Архангелами,які так і норовили прочитати йому нудну лекцію про його надзвичайне призначення . Та й у Школі було нудно вислуховувати нескінченні суперечки своїх товаришів по парті про те,скільки душ має бути на 1 кв.м. в раю,чи,приміром,скільки тривають вічні муки в пеклі.

В душі маленький Ра завжди заздрив тим богам,яким дісталась під опіку якась одна річ.Наприклад,богові Веселки.От йому повезло:сиди собі цілу вічність і слідкуй за тим,аби кольори у веселці не переплутались.Подумаєш,велика премудрість-7 кольорів правильно розмістити.Чи,приміром,бог Вишневих Кісточок з сусідньої галактики.В його обов”язки входило слідкувати за тим,щоб кісточки вчасно проростали і нікому не застрягали у горлі.І ніякої тобі мороки.

Маленький Ра був Милосердним і Всевидячим Творцем однієї планети на задвірках Всесвіту.Коли він її створив,вона йому відразу не сподобалась: неправильної овальної форми,приплюснута з боків,та й на фоні Вічного Мороку її яскравий голубий колір тільки дратував погляд.Урок,на якому вивчали пропорції суші і води, маленький Ра прогуляв, тому на планетв3/4 були під водою і лише де-не-де з води стирчало декілька континентів.Населення маленький Ра вже створював без особливого натхнення,тому воно вийшло таким різнобарвним і недосконалим.

Тут якраз надійшов час канікул і маленький Ра закинув своє творіння,назло проігнорувавши суворий наказ Верховного Вчителя тримати все під постійним контролем.

Повернувшись з канікул, маленький Ра глянув на Землю і з жахом завмер....О,боже!!!На Землі панував хаос,люди розмножувались,забуваючи про закони природи.Їх вже була така кількість, що планета не могла їх прогодувати.Смертність була сміхотворна-24 чол. на 1000.І якщо чисельність ще можна було відрегулювати,використовуючи різноманітні епідемії і війни,то характер цих людей міняти було вже пізно.Розуміючи,що з таким світом він не буде атестований, маленький Ра зважується на відчайдушний крок-ліквідувати цей світ і створити новий.

Вибравши чоловіка на ймення Ной, маленький Ра проектує ковчег, а Ной його будує.Оскільки ні Ра, ні Ной в ковчегах нічого не смислили,то він вийшов неоковирний і кострубатий,так як Ной був землеробомі ніколи раніше ковчегів не будував.

Часу було обмаль,тому маленький Ра вирішив не морочитись потім із створенням тварин,риб, птахів і іншої живності і наказав Ноєві зібрати по парі всіх видів і посадити в ковчег.На диво,Ной справився з цією задачею досить швидко,чим безмежно здивував маленького Ра,оскільки він сам би не знав як в таку малу посудину вмістити мільярди комах,птахів,мікробів,риб,змій,жуків і хробачків.І цілих 11 місяців слідкувати ,щоб голодна рідкісна гімалайська сорока не з”їла сибірського гнойового хробачка.І як бути з гермафродитами?...

Коли всі необхідні приготування було зроблено,Ной герметично(?) зачинив всі двері подав знак Ра.

-Ну, з Богом!,-сказав маленький Ра i включив дощ на повну потужність.Почалася страшенна злива. Маленький Ра з подивом слідкував за дивною поведінкою людей: замість того,щоб втiкати в гори або залазити на дах,вони чомусь падали на коліна,складали руки на грудях,раз у раз торкаючись пальцями то лоба, то плечей, то грудей.Над тим щоб це означало маленький Ра роздумувати не ставі пішов вечеряти,попередньо виключивши звук,щоб крики, плачі і стогони не заважали їсти.

Після вечері все було спокійно.На водній гладі весело поблискувало сонце, де-не –де плавали дерева і жмути соломи, а десь під Араратом гойдався на хвилях ковчег.

Нашвидкуруч порозкидавши тварин по вцілілих континентах, маленький Ра пішов спати.Вкладаючись, він малював в своїй уяві райдужні картини ,як на Атестації верховний Вчитель похвалить його роботуі його світ увійде в десятку найкращих світів Всесвіту, а то й до п”ятірки...

...... і вже засинаючи,в свідомості промайнула думка:”Гм,цікаво,а що було б,якби я врятував одних тварин?.....”