pipl пише " Кожен з нас , знає трагічні та неповторні наслідки пройдешньої пянки…

- Блядь!!! Хто спіздив мою воду??? І де подівалося пиво з холодильника??? Я повбиваю цих тварин…

Це перше , про що Він міг подумати , коли його зневоднений мозок благав хоч краплю рідини…
По квартирі , де не де , валялися люди. Когось Він знав , а когось бачив уперше… Та не це його зараз хвилювало найбільше…

… БУМ — БУМ … ( цей звук…)

- Де найти щось випити??? - єдина думка , котра котилася по тих шляхах , де давним давно існувала сіра речовина…

Він перерив усе. Він навіть виходив залетів надвір щоб поїсти снігу , але йому стало занадто холодно і Він назад , у свою розгромлену нечистою силою та рештою людством квартиру…
Нарешті Він просто почав копати усе , що попадалося йому пі ... Читати далі »

Fialka пише "Уривок з роману Іздрика "Воццек"

Для мудака немає більшої розваги, як побачити, що хтось спіткнувся і упав, або комусь на голову крапнула ворона, або хтось сів на свіжопофарбовану лавку чи вступив у калюжу. Мудак – він різний, але завжди мудак. Він старанно відригуватиме після обіду, знаючи, що ти терпіти цього не можеш, і весело реготатиме, якщо помітить на твоєму обличчі гримасу відрази. В поетичній задумі він копирсатиме пазурі гребінцем, вуха – сірником, а для профілактики зубів використає ножиці, спеціально виплеканий жовтий ніготь мізинця, скріпку або англійську булавку. В пубертатний період він безперервно й  ненастанно видушує вугрі перед дзеркалом, а в сезон парування продовжує вправлятися на своїй самиці, причому полюбляє робити це в людних місцях, скажімо, на пл ... Читати далі »

bandera пише "...Ранок видався сірим і похмурим.Прокинувшись,маленький Ра ще довго лежав у ліжку,з блаженним спокоєм проводжаючи останні хвилини сну. Згадавши про своє надзвичайне призначення,дисципліна взяла верх і він ,солодко потягнувшись,неохоче почав збиратися в Небесну Школу.

Годинник на стіні показував без чверті еру і маленький Ра приречено подумав про нотації Верховного Вчителя про спізнення і їх вплив на хід історіїі , мимоволі всміхнувся , згадавши як вони з Крішною і ще з одним богом з сусідньої галактики підсунули Вчителю розпечену зірку. Справа в тому,що вони були черговими в той разі в їх обов”язки входило збирати гарячі зірки і ставити їх в спеціальний розчин для охолодження,після чого ними можна було писати.

Чесно кажучи,ходити в Школу для маленького Ра не було великим задоволенням,особливо в по ... Читати далі »

В часи, коли Інтернет був лише для "обраних" (їх назвемо "мережевими динозаврами"), коли навіть в страшному сні ще не снились всіляки кантахти і одно(ал)кашнікі, жила-була ТУСА, вона ж tyca.org.ua, вона ж tyca.strixa.org. І вмерла. Давно. Десь в часи тих самих динозаврів...

Але перебираючи старі архіви, якось знайшов у себе пару сторінок того древнього чтива. І насмілюся викласти. Для теперішнього покоління...




lesia пише "Відомо, що мова об’єднує людей. Вона може точно сказати, ким ми є. Будучи у молодіжном