Тiльки звiдти..... ходив сам. В Шибене добираюся з Верховини автобусом. Повно народу, всі йдуть на Піп через Марічейку. На Чивчин лише я. Перевіряють тепер лише паспорти, перепусток чомусь вже не виписують. За селом стоплю фіру. Добираюся до Буркута з його мiнералкою, трохи привiз з собою :)) Далі пішки до устя Добриня. 

Від моста через Чорний Черемош мало що лишилося, перебрався якось на протилежну сторону, з важким наплічником трохи страшнувато так ходити. З другого боку таблиця «Чивчинсько-Гринявський заказник». Вирішив спробувати йти долиною Добриня. Дорога підмокла, але широка і гарна. Доходжу до старої греблі, висота точно десь під 10 метрів, вражає.....

Ранок, місяць, зірки. Рясна роса. Сніданок. На Чивчин жодних стежок, небагато людей тут було цього року... Фотаю схiд сонця і вирішую дослідити дорогу, яка обходить Чивчин. Вона гарна і зручна. Обходжу вершину, зі сходу урвища і скелі. Потім вже видно кордон. То тут то там хатки, багато їх тут. Доходжу до розвилки, тут дорога відходить в бік Чивчинажу і кордону. Хатки, трохи вище хрест. Пробираюся до нього і натикаюся на залишки окопів. Далі йду в напрямі на вершину, схил досить пологий, натикаюся на кілька кам’яних виходів. Трави і роса.

Холодно дуже вiдчутно, ще випиваю трохи згущика, закушую його лимоном i вниз. Повернення. Виходжу до колиб, далі шлях хребтом, повно малини, яка "сповільнює" хід :)). На хребтi я таки загубив стежку, трави…. Спустився вниз в русло якогось потоку i з горем навпiл, трохи руслом вбрiд, трохи лiсом вийшов на Добринь, його знову ж вбрiд, а з другого боку вже відома заболочена дорога, яка виводить в долину Черемоша :)