Проходять роки, деятиліття, віки. Але не зникає бажання подорожувати гірськими стежками. Це захоплення передається з покоління в покоління. Скажете, що колись мандрували по іншому??

Можливо й так: незручні тоді були рюкзаки з привязаними зверху коцами, важкі брезентові намети часто-густо протікали і намокало дно. А черевики, підбиті цвяхами, не завжди витримували до кінця маршруту. Все решту залишилось без змін: ті самі стежки біжать плаями і райтштоками, таке ж підступне горганське каміння, бракує води на маршруті від Паренок до Попаді, так само цвіте рододендрон і сон-трава на Чорногорі, така ж крижана і ос ... Читати далі »